Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Світлана Володимирівна Коропченко

«Нам досі страшно, не можемо забути гул літаків»

переглядів: 95

Мені 60 років. У мене інвалідність третьої групи. Живу з мамою в Охтирці. Мамі 83 роки. Вона сліпа. Пересувається тільки по хаті, і то - з великими труднощами.

Ми чули вибухи з першого дня війни. Наш будинок розташований біля залізничного вокзалу, де точилися бої. Під час потужних обстрілів я то спускалася в підвал, то сиділа з мамою в будинку. Згодом взагалі припинила ховатися.

Наш будинок пошкоджено. Добре, що хоч стіни й дах цілі. Коли зникло опалення, розмерзлися батареї. Ми жили в одній кімнаті, опалювали її обігрівачем.

Ми з мамою гіпертоніки. Добре, що волонтери давали ліки. Продукти ми також отримували.

Нам досі страшно. Ще чуємо відлуння вибухів. Не можемо забути гул літаків. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Охтирка 2022 Текст Історії мирних жінки пенсіонери зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я житло непродовольчі товари люди з обмеженими можливостями літні люди (60+) перший день війни їжа
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій