Мені 66 років. Я з міста Дружківки. Нікуди не виїжджав, постійно вдома. Що хорошого - запам’ятовувати війну? Треба хороше запам’ятовувати, що було. Раніше робота була, всі працювали. Я робив у водоканалі. Проробив усе життя, зараз відпочиваю. Нам давали гуманітарку, нормально все було. От тільки води не було людям.

Старша донька в Ужгороді була, зараз в Краматорськ повернулася. Молодша – у Полтаві. Я не знаю, коли війна закінчиться. Від моєї думки хіба щось залежить? Це як «верхушки» вирішать.