Історія добра про мого хрещеного.
Перше - саме він приютив нас, а перед цим - наших рідних, що тікали з-під обстрілів в безпечне місце. Його домівка для нас стала певним «перевалочним пунктом» для подальшої дороги. Також він разом зі своїми односельцями купував і купує машини на фронт, будує за власний кошт церкву. А ще, коли ми вже були на Волині, там стався дефіцит муки, і ми попросили його купити її і відправити, звісно, з наступною оплатою на його карту. Він відмовився в нас брати гроші і відправив нам (знаючи, що нас 12 чоловік в будинку) мішок муки і ще 3 мішка різних круп. Забула вказати, що мій хрещений також фермер. Так от, ми були в шоці і вирішили, що це добро повинно продовжуватись. І моя бабуся, моя мама й тітка пекли періжки для переселенців та солдат.
Історію передано до Музею телеграм-каналом доктора Комаровського.
