Я прокинулася зранку 24 лютого від вибухів у себе вдома. Гадала, що прильоти були поруч з домом. Були знесені вщент вікна, сяйво було серед ночі, як вдень – це шок, звичайно.
Найважче за все – це бути сильною і не показувати страху перед очима дитини.
Страшно, коли рідна тобі людина помирає від поранень, а ти навіть не можеш їй допомогти.
Нам із сином довелося покинути дім, а наш тато залишився вдома і працює. Ми не бачилися декілька місяців. Я також у важкі часи отримувала заробітну плату і підтримку від роботодавця.
Коли ми евакуювалися, я була дуже зворушена тим, як незнайомі люди допомагали мены. В мене тепер є дорогий друг, з яким ми підтримуємо дружні відносини.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.