Агапова Марія, 2 курс, Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей
Вчитель, що надихнув на написання — Рибачук Анна Володимирівна
Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»
Тисячу днів тому життя кожного українця розділилося на «до» та «після».
Зараз важко уявити собі хоча б один день без новин про чергові втрати від рук ворога.
На жаль, ця війна торкнулася всіх українців.
Вона зайшла в кожен будинок та перевернула з ніг на голову життя його мешканців.
Для мене війна – це заплакані очі малят, які втратили батьків на фронті, безсонні ночі матерів, що моляться за спокій своїх дітей, зруйновані долі мільйонів українців. Найстрашніше для мене – бачити страждання людей. Не менш жахливими є муки тварин, господарі яких загинули, або змушені були покинути їх. Важко переносити втрати та горе людей.
Щодня я чую про загибелі військових і цивільних. Мені невимовно шкода ці родини.
Я навіть не уявляю, як боляче їм було, та боюся відчути подібне. Мій брат наразі захищає нашу Батьківщину на фронті, щодня бореться з ворогом та тримає небо над головою. Я переживаю за нього й за всіх наших захисників та захисниць.
Часто згадую слова Тараса Григоровича Шевченка:
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
Митець у віршах оспівував долю України та свою любов до неї. Батьківщина – найсвятіше, що має людина, і Тарас вкладав цю думку в поезії. Але крім любові до України, він висміював та зневажав наших ворогів:
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами.
На мою думку, ці слова актуальні й зараз, бо з початком війни ворожий народ показав справжнє ставлення до українців.
Я закликаю кожного українця бути патріотом своєї країни та відчувати себе одним цілим із народом. У словах Івана Франка
«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів»
пробуджується щира жага до єднання зі своєю нацією.
Я щиро вірю в перемогу свого народу. Сподіваюся, що після закінчення війни всі зрозуміють, що варто бути справжніми українцями не лише на словах, а й на ділі.