Наді мною літали "Урагани" й "Гради". Було дуже страшно виживати під обстрілами. Мені шкода було наших солдатів. Вони приходили до мене на чай. Молоді, здорові - і вже на війні. Березень був дуже холодним. Наші воїни ночували в полі. 

Я з чоловіком ночувала у погребі. Було важко. Не евакуювались, бо було шкода кинути все нажите. Згодом ми з чоловіком виїхали до Запоріжжя. Винаймати житло тут нам допомагають діти. 

Я досі шокована, що росіяни до нас прийшли. Ніхто цього не очікував. Квартири моїх дітей в Оріхові зруйновані. Я сподіваюсь, що ми зможемо повернутись додому та все відновити.