Над моїм селом літали літаки та скидали авіабомби. З першого дня війни було дуже гучно. Вибухи були постійно. Я сиділа у підвалі, було дуже страшно. Я встигла купити продукти та зняти гроші у банкоматі, тому нічого не потребувала. Валізи були зібрані, бо розуміла, що доведеться бігти будь-якої миті. Так і сталось.

Через тиждень після початку війни я виїхала на машині. Багато людей евакуювались, тому дорога була довгою. 

Важко було знайти житло. Зараз я живу в Харкові. Хтось із моєї родини виїхав, хтось зараз поруч. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, а українці житимуть у вільній країні.