Я жила у Зайцевому. Після початку бойових дій у 2014 році там почались обстріли. Мій будинок зруйнувала артилерія, тому я вимушена була виїхати до Харкова.

У перший день повномасштабного вторгнення я не могла повірити, що знову чую вибухи. Думала, що це вже пережила у минулому, мені стало дуже страшно. Не могла повірити в цей жах. Думала, що все швидко закінчиться. У Харків почали прилітати снаряди. Я сиділа в підвалі, навкруги все вибухало. Хвилювалась за дітей та онуків. Магазини та аптеки були закриті. Деякий час навіть не було води. Потім почали допомагати волонтери. Я нікуди не виїжджала, чекаю тільки миру. Вірю, що Україна переможе.