Я жила в Гуляйполі. Після початку війни життя зруйноване. Я була шокована. Працювала в інтернаті, де було багато  дітей. Працювала до останнього. Потім вимкнули світло, зв’язку не було. Я не могла додзвонитись додому - це був жах. 

Я почала робити запас продуктів. Думала жити дома, скільки вистачить сил.

Не було води, світла і газу. У квітні над моїм будинком збили ракету, потім були прильоти снарядів поряд, тому я вирішила виїхати. Зараз із родиною живу в Запоріжжі. Дуже хочу повернутись додому і не боятись за життя дітей.