Історія Миколи Цеслюка – це хроніки виживання. Він згадує, як поступово погіршувалася ситуація в Миколаївці, що під Києвом. Як збивали літак над хатою, як лякалися діти. Потім діти з онуками виїхали, бо війна підходила все ближче. Поки ще була можливість, Микола з дружиною допомагали солдатам на блокпостах з їжею. Готували, пекли. Але після 15 березня почалися обстріли безпосередньо села. Виходити з льоху було небезпечно для життя. В цьому Микола пересвідчився на власному досвіді, коли лише стіна врятувала його від осколків після вибуху поруч. 

В жахливих умовах, без світла, під обстрілами, без нормальної їжі та ліків загинула сваха Миколи. Але навіть поховати її не було можливості.