«Почали пролітати бомби над головою»

Я зрозуміла, що війна, коли почали пролітати бомби над головою. І близько навіть не було ніякої готовності. Начебто до вас несподівано прийшов від когось лист, і ви здивувалися дуже. Такий [був] кілька разів шоковий стан. Не розумієш ще нічого, не можеш зібратися з думками.

Багато людей виїхало з весни 2014 року. Я думаю, вони навіть не знають, як це – війна поруч. Раніше люди спокійніше жили, усі нації, усі народи. Зараз воєнні дії всюди – боляче дивитися, і розумієш прекрасно, що це занадто важко для людського існування, для життя на Землі.

Ми в дуже хворому були стані. У мене на руках була і бабуся, і дитина в першому класі. Пам’ятаю, як оголошено було перше перемир’я, і дійсно вже не бомбили вдень. Люди нібито звикали й змирялися з війною, але дуже переживали.

Хочеться, щоб всім було нормально. Звичайно, тепер уже немає такого стану, який був. Але залишилася недовіра й насторожує все. Таке враження, що нікому вже не віриш.

Мені хочеться тільки, щоб все налагоджувалося в країні, і взагалі, щоб нормально було в країнах будь-яких.