Черенов Дмитро, учень 9 класу Комунального закладу «Харківська гімназія №84 Харківської міської ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чуйко Світлана Валеріївна

Війна. Моя історія

Двадцять четверте лютого дві тисячі двадцять другого року – це день повномасштабного вторгнення в Україну. Цей день назавжди змінив життя всіх українців. Моє життя не стало винятком.

В перший день всім було страшно. В першу ніч війни моя родина спустилася до підвалу. В той момент я не розумів, що відбувається, що робити, та що буде далі. Вже четвертого березня я з родиною виїхав з Харкова та прямував у місто Дніпро.

Прибувши до цього міста я побачив інше життя. На відміну від Харкова на  початку війни, в Дніпрі продовжувалося життя. Люди ходили по вулицям, по магазинам, на роботу, у парки. У місті кипіло життя. Побачивши це все, я зрозумів, що війна це не кінець життя, а лише тимчасові труднощі які треба подолати та жити далі.

Під час війни я зрозумів ще дещо, не слід відкладати все на завтра. Якщо ти чогось хочеш, то зроби це. На жаль саме через війну ми дізналися наскільки цінним є життя, і як несподівано воно може закінчитися.

В Дніпрі ми з родиною прожили майже два роки. Вже через декілька тижнів я почав знову навчатися у школі, але звісно онлайн. Перебуваючи в цьому місті я зустрів свій день народження. Я розумів, що не слід зупинятися, треба йти далі та досягати своїй цілі та мрій. Я почав звертати більше уваги на спорт та фізичну підготовку, почавши кожного дня виходити на спортивний майданчик та виконувати різні вправи. Я потрохи почав вивчати англійську мову.

Я намагався рухати своє життя далі, дізнаватися та робити щось нове. Саме в 2022/2023 навчальному році, я взяв участь у багатьох олімпіадах та конкурсах. Для мене війна стала новим подихом до розвитку та самовдосконалення.

Війна в першу чергу завдає удару по психологічному стані людини. В цей час дуже важливою є підтримка з боку батьків, друзів, вчителів.

Мені пощастило, бо я завжди міг отримати підтримку від батьків чи друзів.

Ця війна назавжди залишиться в нашій пам’яті, але ми запам’ятаємо її лише як крок у нашому житті. У підсумку  я хочу сказати, що війна  - це лише перешкода, яку нам потрібно подолати, і вона не завадить нам йти далі до наших цілей та мрій.