Баклан Ганна, 10 клас, Зав’язанцівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Мостиської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Гринда Віра Володимирівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна. Невже її вигадала людина – Боже створіння, вища істота на землі? Для чого люди навчилися вбивати один одного, кому потрібна війна?

Війна. Це страшне слово ми зустрічали на сторінках підручника з історії та у художніх творах про далеке минуле.

24 лютого 2022 року несподівано і безжально прийшла в наше життя ненависна війна. Принесла море людського плачу, болю і страждань. Змусила кожного замислитися над цінністю людського життя, над його сенсом. Розкрила нам щось дуже важливе – розкрила нам самих себе. Ми зрозуміли, що ми сильні, можемо постояти за себе та успішно боротися проти ворога. Увесь світ переконався, що українці незламні, бо «б’ються за те, чому нема ціни в усьому світі, − за Батьківщину».

Звідки ж та сила і воля у тебе, рідний народе?

Напевно, у бентежній могутній Любові до Батьківщини, до правди, до миру, до неповторної культурної спадщини, обрядів і звичаїв. Любові до історії, де чується дзвін козацьких шабель, гайдамацький посвист.

Ми – нащадки багатьох поколінь волелюбних і миролюбних людей, котрі любили свою Батьківщину, часто ставали на її захист, віддаючи в боротьбі найдорожче – життя.  

Сьогодні знову крізь прірви вибухів і морок димів від обстрілів російського загарбника любов до рідної неньки України згуртовує нас від заходу до сходу, з півночі на південь. Сьогодні, як і століття тому, гартується свобода нашого народу в любові до країни, протистоянні ворогу. Ми стали ще сильніші, бо згуртовані, незламні, об’єднані для спільної мети – Перемоги добра над злом, побудови процвітаючої європейської держави.

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність,

Отож нам так і важко через те.

1000 днів війни. Жорстокої, варварської, бездушної. Смертельної отрути вбивств і руйнувань.

Моє серце, як і серце кожного українця, крається від болю і туги за скаліченими долями людей, убитими, за зруйнованими містами та селами.

Кожного дня молюся, щоб закінчилася війна, щоб навіки замовкли гармати. Нехай Бог допоможе нам захистити нашу рідну Україну та всіх її героїв і дає кожному невичерпну силу та незламність.

Справжнім чудом кожного дня війни є неймовірна згуртованість та єдність українців, незалежно від віку, статі.

На захист України піднялися й діти-герої, діти-волонтери. Усі борються проти російського монстра, виявляють дива стійкості, жертовності, вірності та твердості духу.

Наші мужні захисники та захисниці є прикладом для наслідування, самовідданості та віри у світле майбутнє України. Бо Україна – це мати, яку не вибирають. Україна – це доля, яка випадає раз на віку. Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Ми, молоде покоління, маємо право на цій землі і жити, і рости. Писати історію завтрашнього дня. Історію нескореної, непереможної, вільної, незалежної України.

Ми – голос своєї держави, творці її майбутнього. Ми гордимося подвигами хоробрих і незламних захисників і захисниць України, цінностей свободи та світлого майбутнього. У нашій пам’яті ніколи не згаснуть імена мужніх і відважних дочок і синів України, які ціною власного життя боронили рідну землю від ворога.

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

Саме від нас залежатиме майбутнє, від нашої освіченості, активної життєвої позиції.

Наше завдання − реалізувати себе, свої можливості, свою суть. Стати прикладом для оточуючих.

Відчувати свою відповідальність. Уміти долати перешкоди, труднощі. Творити з добрим серцем і чистою душею. Я з оптимізмом дивлюся у майбутнє. Кожен порух моєї душі, кожен життєвий крок стосується моєї країни, яка для мене є повітрям, що дозволяє жити.

Життя − найвища цінність для кожного з нас. Пам’ятаймо, що сенс життя людина може знайти тільки на своїй землі, щоб повноцінно жити, розвиватися й просто бути Людиною.

Думаю про наше покоління − майбутнє України. Вірю: ми пишатимемося новими відкриттями в науці. Писатимемо книги. А ще зробимо все, щоб зберегти найдорожче − нашу вільну Україну, нашу національну гідність.

Знаю: хоч і важка перед нами дорога, та попереду чекає щасливе та мирне життя. Виборене, вистраждане, а тому таке дорогоцінне для кожного з нас.