З початком війни нам прийшлося покинути дім. Ми з жінкою виїхали до Тернополя, там вісім місяців орендували квартиру, а потім вирішили повернутися додому, бо тут у нас нікому було доглядати за житлом. І коли сусіди та друзі сказали, що в Слов’янську є і вода, і світло, і опалення, ми повернулися додому, і тепер проживаємо тут.

Спочатку було важко. Ми по новинах чули, що на вокзалі було стільки людей, що вони не могли потрапити у потяг. Туди могли потрапити тільки жінки і діти. Великі валізи не брали. 

Ми декілька днів не могли виїхати, а потім нам пощастило, коли вже два потяги направили на Тернопіль. 

Зараз ми вдома. Раз на місяць отримуємо допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Ми дуже вдячні. Ми пенсіонери, живемо на свої пенсії, у магазинах тут усе є. У нас усе добре. У нас міцна родина, ми допомагаємо одне одному - так і справляємося.

Майбутнє я бачу без війни. Ми переможемо, наша країна буде процвітати, відбудовуватися, і все в нас буде гаразд.