В перший день війни збиралась на роботу, а сина — до школи. Мого чоловіка забрали до лав ЗСУ, він воює у гарячій точці, дуже хвилююсь за нього. На війні загинув брат. Боляче... Батьки приїхали з Херсонщини, в них нічого не залишилося. Ми стали переселенцями, бо кожного дня і ночі були обстріли. Роботу довелось залишити, бо на той час була вагітна.

Найприємнішим моментом було народження донечки, на яку всі чекали. До війни працювала медичною сестрою, зараз у декреті, до роботи повернусь, коли малеча підросте й наше місто не будуть обстрілювати.