Римар Юлія
студентка I курсу групи фА КЗ СОР «Лебединського фахового медичного коледжу імені професора М.І. Ситенка»
Викладач, що надихнув на написання есе: Нечваль Ірина Миколаївна

МОЯ УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО

Хто я? Я частина своєї країни – України. Я українка. Кожен свідомий громадянин хоче, аби країна наша розквітла, аби жити в ній було комфортніше та краще. Чи кожен розуміє, що мало просто мріяти, потрібно здійснювати свої бажання. Але ж спочатку треба усвідомити, що саме ти зможеш зробити та чим допомогти своїй Батьківщині. Я розумію, що моя країна і в моїх руках також. У майбутньому я сподіваюсь побачити її квітучою та відбудованою, а нашу націю та згуртований народ найсильнішими та найщасливішими людьми, котрі не дали занепасти своїй країні, зберегли її суверенітет.

На сьогоднішній день Україна проживає нелегкі часи – важку та криваву війну. Вона знову виборює право на незалежність. У цій суворій війні велика кількість людей постраждали як фізично, так і психологічно. І я зрозуміла, чим я можу допомогти своїй країні. Я вирішила, що першим кроком до цього буде вибір професії. Я мрію стати лікарем. Адже лікар – одна з найважливіших професій, особливо під час війни. Наші Герої та ні в чому невинні цивільні зазнають величезних травм та потребують реабілітації. Українські лікарі разом із медиками всього світу творять дива: відновлюють обличчя, підбирають протези, пересаджують шкіру… ‒ повертають людей до життя. І тоді ці Герої продовжують будувати, захищати та відновлювати Україну. А завдяки лікарям ще й можуть знову радіти життю зі своїми рідними. Ось саме тому я і хочу стати спеціалістом, що повертає людей до повноцінного життя. Я дала собі слово гарно та доброчесно вчитися, стати медичним працівником, що вміє робити ін’єкції, ставити крапельниці, а згодом ‒ робити різні операції. Цим я і буду покращувати якість життя мого народу та моєї країни в цілому.

Немає країни без історії. Скільки разів вороги намагалися забрати нашу історію, мову, культуру та традиції. Але їм це не вдалося. Завданням майбутнього покоління є відновлення правдивої історії та своєї самобутньої культури. Я також роблю свій внесок: розмовляю солов’їною українською мовою, намагаюсь уникати суржику, дотримуюсь усіх традицій свого народу, із самого дитинства вивчаю наш український народний танок. Виступаю із ним на сцені, аби люди не забували нашу автентичну культуру.

Також не менш важливим є моральне здоров’я нації. Незважаючи на країну-сусідку росію, яка все життя намагалася знищити в українців почуття своєї гідності та важливості, ми зберегли свою національну свідомість та розуміння, що ми є важливою частиною європейського народу. Тому українці впевнено повинні заявляти про себе всьому світові. Адже наші люди гостинні, справедливі, духовно багаті, ніколи не образять, не нападуть. Українцям можна довіряти! І в мені батьки з дитинства виховали такі моральні якості, як: людяність, толерантність, доброта, любов.

Отже, я вірю в те, що країна починається з кожного і так само кожен може вплинути на майбутнє держави. Я буду робити все для того, щоб в моєї країни було світле майбутнє. Сподіваюсь, що стану професійним лікарем, буду відновлювати та підтримувати здоров’я українців.