Мені 62 роки. Я живу з чоловіком у місті Снігурівка Миколаївської області. Маю доньку й онуків. 26 лютого у місті з’явилися окупанти. Ми не виїжджали, бо донька не захотіла. 

Нас обстрілювали з усіх боків. Не було світла й води. Воду набирали зі сховищ. Її вистачило на кілька місяців, а потім іноді завозили. Також їздили до криниці та збирали дощову воду. Ліки я отримувала безкоштовно в лікарні. 

Нещодавно, о другій годині ночі, поряд було чотири прильоти. Після всього пережитого нерви на грані. П’ю заспокійливі. Спілкування з рідними також допомагає. 

Я надіюся, що війна закінчиться цього року. Ще довго буде важко. На Снігурівщині всюди залишилися міни. Уже неодноразово люди підривалися на них. У сусідньому селі підірвалося три чоловіки, які поїхали по дрова. На місце події прибули сапери і знайшли там близько десяти мін.