Кретов Максим, 1 курс, Білоцерківський механіко-енергетичний фаховий коледж

Вчитель, що надихнув на написання есе - Дудник Жанна Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Пам’ятаю, як почув: «Війна!» Страшне слово! Війна – це не просто кривава битва, це той період часу, коли мільйони сердець переживають тривогу, страх і стрес. Коли почалася війна, я залишив усі свої плани на майбутнє у минулому. У мене в перші дні війни були настільки жахливі думки, що я навіть не хотів ділитися ними з рідними, щоб їх ще більше не тривожити. Два тижні безперервно – і вдень, і вночі – переглядаючи новини, я зрозумів, що моя допомога не буде зайвою.

Я зв’язався з волонтером із нашого села і поцікавився, яка може бути користь від мене. Вона мені подала непогану ідею збору коштів на потреби ЗСУ.

Ми з молодшим братом стали плести обереги і продавати їх. Я був приємно вражений: люди не були байдужими і охоче долучалися до збору коштів на потреби ЗСУ. За два тижні це вже була традиція: після уроків, на вихідних ми їхали до міста і розпочинали збір. Ця справа піднімала і мій дух. Я почувався краще.

Через три місяці на шкільній лінійці я отримав грамоту за допомогу 42 бригаді, а від волонтера – прапор України, увесь розписаний воїнами бригади з вдячністю за допомогу.

Сьогодні я вже студент, але досі долучаюся до збору коштів. Я сприймаю ці 1000 днів війни, як один робочий день. Важкий, тривожний, задовгий... Мій шлях – це шлях усієї країни. І я впевнений: разом ми зможемо подолати ворога, відбудуємо рідну Україну!