Мені 72 роки. Я колишній військовослужбовець, більше 20 років прослужив у військовій авіації, здійснював польоти. Служив у Донецькій області. Зараз проживаю в Слов’янську. На початку війни нам довелося покинути дім. Ми виїхали до Тернополя. Там проживали вісім місяців, винаймали квартиру. А потім вирішили повернутися додому, бо тут нікому було доглядати за нашим житлом. Коли сусіди й друзі сказали, що в Слов’янську все є: і вода, і світло, і опалення, – ми повернулися, і тепер проживаємо тут.

Спочатку було важко. Ми по новинах чули, що на вокзалі було стільки людей, що вони не могли потрапити в потяг. Туди могли потрапити тільки жінки і діти. Великі валізи не брали. 

Ми декілька днів не могли виїхати, а потім нам пощастило вибратися, коли два потяги направили на Тернопіль. 

Зараз ми вдома, один раз на місяць отримуємо допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Ми дуже вдячні. Ми пенсіонери, живемо на свої пенсії. У магазинах все є. У нас міцна родина. Ми допомагаємо одне одному, так і справляємося.

Бачу майбутнє без війни. Ми переможемо, і наша країна буде процвітати, відбудовуватися. Все в нас буде гаразд.