Ми мешкаємо в Донецькій області, у селищі Билбасівці. Мені 36 років. Ми виїжджали, тому що хворів наш молодший син. Ми були в Польщі та Америці, лікували дитину. Вже повернулися.

Пам’ятаю, що в перший день було дуже гучно. Я прокинулася, інтернет відкрила і побачила, що обстрілюють аеропорти.

Звісно, страшно було від того, що обстрілювали міста і села. Але якщо говорити про мою сім’ю, то мене найбільше хвилював стан здоров’я моєї дитини. Був постійний стрес через дитину.

Ми не могли дістати ліки для сина, а вони нам дуже потрібні були. Через це  виїхали до Польщі. Ми зверталися до лікарів, але препарат дуже дорого коштував. А потім нам фонд «Таблеточки» допоміг виїхати в Америку. Там син проходив лікування. Він одужав. Зараз усе добре. Ми вже вдома. 

Думаю, що потрібні якісь переговори, щоб закінчити війну, щоб не гинули наші хлопці.

Найбільше моє бажання – щоб настав мир і більше ніхто не гинув.