Постійні стрільбища доводять до того, що дах рве. Коли 2014-го почалося, я і плакала, і кричала. Ну навіщо вбивати один одного?
Весь цей час я вдома була. На підлозі лежала, коли до хати летіли уламки. До підвалу боялася заходити, бо в мене підвал старенький і сиплеться. Не дай Боже, там загину.
Мої сусіди вже повмирали, залишилися одинаки, такі, як і я. Це довела війна. То війна, то пожежі... Це ж треба скільки пережити, дивитися скільки людей гине, Боже мій, за що?!
