Ми по телебаченню дивилися, що росіяни збирають війська на кордоні. З Великої Писарівки поперли великі колони танків, вся техніка йшла, гуркотіло так, що… Дуже страшно було. Вони в Тростянці застрягли, обстрілювали його дуже і Охтирку били місцями. 

Нам видавали допомогу гуманітарну. Останню мені давав Фонд Ріната Ахметова. Я інвалід другої групи, 43 роки на інвалідності. У мене цукровий діабет, я на інсуліні. 

Подорожчали продукти, все подорожчало. Одне тільки радувало: що я живу в приватному домі, моя жінка – хороша хазяйка. 

Яблука дуже добре вродили - дякую яблунькам нашим, вишня вродила добре, на городі вродили помідори, огірки, і картопелька була. У нас ділянка невеличка. А те, чого не вистачає, докупляємо в магазині АТБ.

Ми весь час вдома. Гуркотіло і гупало, літаки літали через двір. На нашому будинку дах піднімало, в сусіда до сих пір розкрита стоїть хата. Страшно було. У сусіда хороший погреб, то я огорожу зняв, щоб навпростець забігати до нього. Жінка бігала, а мені не доходило: я не бігав спочатку. 

Наші хлопці зайшли, дай Бог їм здоров'я і сили, й вигнали і з Охтирки, і з Тростянця всіх окупантів. Зараз у нас наче тиша, на психіку дає дуже. В місто поїду, а магазин закритий,. бо повітряна тривога або світла немає, ото й чекаю. Куди бігти, якщо що? Укриття далеко. Мені по гуманітарній допомозі видавали інсулін - до листопада місяця ще є, а як буде далі - не знаю. Все дуже дорого купувати. Мене ще інфаркт прихватив. Ще ліки потрібні. Мені важко фінансово.