Оксана з чоловіком і дитиною жили в Охтирці, де за перші два тижні пережили жахливі обстріли. Вони евакуювались звідти, згодом повернулись, але їх нерви до сих пір розхитані

Мій чоловік з Донецької області. В 2014 році він виїхав звідти, ми одружились, у нас народилася дитинка. Ми жили в Харкові. Потім перемістилися в село, а тепер живемо в місті Охтирка. 

Дуже страшно було, коли оголосили, що війна: ми не розуміли, наскільки все буде серйозно. На нас ракети кидали, над головами літаки літали. 

Найстрашніше – це ракетні обстріли. Я ніколи не думала, що таке може бути: над нами таке пролітало, що було дуже страшно! Я не розуміла, що взагалі відбувається. Коли йшли літаки і ракети, я взагалі була в шоці.

Перші два тижні було дуже страшно, і ми виїхали на західну України спочатку, а потім повернулися. Була евакуація з міста Охтирка. Нас вивозили автобусами, і ми виїхали. Повернулися на початку серпня.

Ми пережили дуже сильний стрес. Найперша проблема – нерви. Ми це пережили один раз, а чоловік - двічі, тому що він з Донецька. Йому дуже по здоров’ю дало, тим більше він інвалід, і зараз живемо на голках: тільки тривога - вже боїмося.

Були і проблеми у фінансовому плані, але вони вирішувались з допомогою людською, а ще завдяки фондам.

Хотілося б, щоб війна закінчилась якомога скоріше. Всі кажуть, що навесні, - так би і хотілося. А як воно буде - навіть не можу уявити.

Мрію, щоб закінчилася війна, і щоб у нашій сім’ї було більше здоров’я. От і все - більше нічого не потрібно, а з іншим ми справимося самі.