Перший день війни для мене став останнім робочим днем на комбінаті ім. Ілліча. До останнього я не міг повірити в те, що почалась війна. Життя у Маріуполі було тяжким: не було води, світла, газу та опалення. Весна була морозною, тож постійне перебування у підвалі перетворювалось у випробування. Росіяни бомбили місто цілодобово. На моїх очах зруйнували пологовий будинок та школу.
Я бачив, як на вулицях помирають поранені люди, серед яких були діти. Швидка не працювала, тож допомогти їм ніхто не міг.
З Маріуполя я виїхав самостійно. На щастя, моя машина була заправлена. З собою забрав двох котів. Зараз живу у Львові, тому що тут навчається моя донька.
