Війна змінила наше життя на "до" та "після". Ми втратили мою маму (дітям бабусю), вона не змогла перенести все це жахіття, був серцевий напад, інсульт, і через 2 дні в лікарні вона померла. Ми втратили житло - будинок і квартиру повністю зруйновано, у батька також квартира зруйнована, немає куди повертатись. Місто Бахмут майже окуповано. Дитина має статус "дитина війни", постраждало психічне здоров'я ще в 2014 році. А 23 березня 2022 року на місто Бахмут було спрямовано ракети з літака. Це як раз напередодні дня народження Артема 24 березня. Ми спали у ванній кімнаті, для нього тепер це найстрашніший день. Менша дитина перестала розмовляти, ходимо в реабілітаційний центр. Двоє старших, які все розуміють і бачать мої переживання, треба було їх заспокоїти і тримати себе в руках. Був страх від невідомості що буде далі, куди бігти. Ми переїхали до сестри, у нас не було грошей на памперси.