24 лютого я був вдома, про початок війни мені повідомив напарник телефоном. Мене шокували масовані ракетні обстріли та гибель мирного населення. Особливо я не можу уявити, як можна вбивати дітей. Мене вразило, як люди допомагають один одному. На початку я не спав ночами на нервовому фоні, але згодом стало легше, звик. 

Я записався в тероборону 25 лютого, захищав місто. Потім я пішов працювати до поліції. На цьому ґрунті ми розлучились з дружиною. 

Я сподіваюсь на мирне майбутнє, де наша країна буде незалежною та розвинутою.