Винник Анастасія, учениця 10-А класу комунального закладу «Харківський ліцей № 157 Харківської міської ради»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ільїнова Оксана Олексіївна

Чому бути українкою - це моя суперсила

Я народилася й виросла в Україні. Я люблю свою країну та пишаюся тим, що я українка. Бути українкою – це моя суперсила. Це те, що надає мені сил жити, навчатися, долати труднощі, мріяти, будувати плани на майбутнє та допомагати людям.

«Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя», – ці слова українського поета Василя Симоненка є глибоким роздумом про сенс життя людини.

Вони говорять про те, що справжня цінність людини полягає не в її особистих досягненнях, а в тому, наскільки вона готова допомагати іншим, любити свою землю. Повною мірою я змогла усвідомити це 24 лютого 2022 року, коли разом з матусею, директоркою нашого ліцею, прийшла до закладу й побачила очі десятків людей, у яких був страх, відчай і надія, що саме тут вони зможуть отримати підтримку й допомогу.

Було вирішено: наша велика дружна родина залишається в рідному Харкові. На довгі шість місяців школа стала нашою домівкою. Поруч з нами були вчителі, батьки учнів, наші родичі, що втратили житло, моя подруга й однокласниця Софія. Розміщували людей у підвалах, забезпечували гарячим харчуванням, збирали одяг і теплі ковдри, під обстрілами розвантажували гуманітарну допомогу, робили окопні свічки, готували смаколики, випікали смачні паски на Великдень для наших оборонців. Не падали духом. Трималися. Як весь український народ, як наше героїчне місто.

Українці – незламний народ. Ми пережили багато випробовувань, але ніколи не здавалися. Ми завжди знаходили в собі сили піднятися з руїн і відродитися. Незламність духу – це одна із найважливіших суперсил, які може мати людина. Українська історія… Скільки героїчних імен вписала вона в життя нашої країни. Богдан Хмельницький і Іван Богун, Сірко й Сагайдачний, Бандера й Шухевич – славні сини України.

Наше сьогодення. Страшна війна. Саме в цей час, народжуються справжні герої. Це наші захисники та захисниці, які борються за справедливість і свободу. Це рятувальники, які витягують людей із-під завалів. Це наші пожежники, які сміливо вступають в нерівний бій із вогнем. Це лікарі, які рятують життя поранених. Це волонтери які, допомагають біженцям. Усі вони люди з великим серцем.

Ми, українці, завжди були, є і будемо героями, у цьому сила української нації, яка допоможе нам побудувати краще майбутнє для себе й наступних поколінь. У цьому моя суперсила як українки.

Учуся, не лінуюся, працюю над саморозвитком і самовдосконаленням, беру участь у різноманітних проєктах як лідер учнівського самоврядування, бо знаю: нашому поколінню відбудовувати понівечену Україну в пам'ять про тих, хто «не жив для себе», а для нас, своїх дітей і онуків, «виборював життя».

Кожен із нас може зробити свій внесок у те, щоб світ став кращим. Людина тільки тоді може бути щасливою, якщо вона несе добро, береже свою країну, свою планету, а не розбиває її на шматки війною.