Інна дізналась про свою вагітність, коли уже була в безпеці. Тепер вірить, що це донечка оберігала їх під час виїзду з окупованого Маріуполя
Мені 33 роки, я з Маріуполя.
Перші декілька днів ми не могли повірити, що війна. Ми прокинулися від вибухів, зайшли в телеграм і там дізналися, що путін сказав про початок війни. Звісно, було страшно. Не розуміли, що робити.
Ми пережили всі труднощі, які тільки можна придумати. Не було взагалі ніяких комунікацій. Світло, воду, газ відключили ще 2 березня. Нічого не працювало взагалі. Не було магазинів, аптек, взагалі нічого не працювало.
Ми 16 березня виїхали з Маріуполя, а потім дізналися, що 17 березня впала авіабомба на наш під’їзд. Наші сусіди і їх діти загинули. Це 22 людини - по офіційним даним, а скільки там людей загинуло, то не знаємо.
Ми виїжджали своїм автомобілем. Дізналися, що буде евакуація, зібралися в колони і поїхали через порт на Бердянськ. На всіх блокпостах нас дуже перевіряли. До чоловіка дуже доколупувалися за те, що він родом зі Львову: роздягали, допитували. Довго ми стояли на блокпосту у Василівці - там були просто дуже величезні черги. Але ми доїхали на Запоріжжя.
Зараз ми в Житомирі. Я дізналася, що вагітна і, мабуть, наша донечка була нашим янголом-охоронцем.
Я вірю в Бога і вірю, що він бачить цю несправедливість. Він нам допоможе. Ми переживемо всю цю напасть і повернемося додому.
Я бачу тільки світле майбутнє нашої країни, моїх дітей. Мені здається, що після такої чорної полоси має бути все дуже добре. Ми віримо тільки в найкраще.
