Ми покинули дім у квітні 2022 року. Взяли з собою кота, пацючка і речі, що були на нас. У перший день нас не пропустили російські військові, стріляли у наш бік, роздягали чоловіка. На другий раз пощастило виїхати. Найважче було бачити смерті людей, особливо дітей, катування цивільних та військових.

Син чув вибухи, коли були в окупації. Перші 10 днів просиділи у підвалі, так як бойові дії проходили поблизу місця, де ми були. Це село Зеленівка, в околицях міста Херсон. Бої проходили за взяття мосту і проходу на місто Миколаїв. На 6-й день у сусідньому дворі вже стояв російський танк. Були постійні вибухи і перестрілки.

Так як у нас не було запасів, то їли ми 1 раз на день. Потім було важко щось придбати, бо був дефіцит і продуктів, і ліків. Або ж вони коштували захмарну ціну. Так як я повинна приймати ліки постійно (в мене аномалія головного мозку Арнольда-Кіарі), то важко було добути потрібні ліки (у цьому допомагали друзі).