Костюк Ірина, учениця 9 класу Зорянського ліцею Зорянської сільської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе - Костюк Ольга Миколаївна
Моя Україна майбутнього
Усі ми уявляємо Україну майбутнього насамперед без війни і в мирі. Я теж, безперечно, бачу її лише такою. Проте для мене це не лише відсутність ракет, а й дещо більше. Мир – це відсутність ворожих людей на нашій землі, це відсутність росіян, які століттями гнобили, нищили і принижували нас, і які зараз знов хочуть, аби українського народу не існувало.
Проте, на мою думку, мир – це також мир між людьми одного народу. Адже ми можемо вигнати росіян з нашої землі, а сутички і неспокій все одно залишаться.
Ми маємо навчитися шукати компроміси, доходити до спільних рішень всією нацією. Не ненавидіти одне одного через розбіжність у поглядах, наприклад, за кого голосувати, натомість пам’ятати, що ми – один народ, нам не потрібно шукати недоліки одне в одному.
Війна показала нам, наскільки це важливо, і тому я вірю, що українці скоро до цього прийдуть.
“Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі провини”. Любов… Чи несемо ми її у світ? Чи любимо не лише рідних, а й своїх співвітчизників попри їхні провини? Я вважаю, що кожен українець має відповісти собі на це запитання. І якщо ми хочемо побудувати державу, у якій люди будуть жити щасливо, ми маємо більше любити одне одного.
Тому я сподіваюсь, що в Україні майбутнього люди піклуватимуться одне про одного і відкриватимуть школи, у які діти будуть ходити з радістю, де не буде місця страху, насиллю і смутку, а пануватиме лише взаємозв’язок, взаєморозуміння і цікаве навчання; створюватимуть все, що потрібно для старших людей і людей з особливими потребами; допомагатимуть кожному, хто потребуватиме підтримки й тепла.
Коли закінчиться війна, ми будемо відбудовувати нашу Батьківщину, і в країни буде більше можливостей, я допомагатиму чим зможу, аби більше людей в нашій країні стали щасливими.
Тож, для мене щаслива Україна майбутнього – це насамперед щасливі люди, між якими пануватиме мир, злагода і любов. Це країна, у якій не падають бомби й снаряди, але в якій також люди розуміють і поважають одне одного.
Я щиро вірю і надіюся, що ми, українці, будемо жити в нашій країні майбутнього без суперечок, любити одне одного. І будувати нашу державу так, аби кожен міг відчувати себе потрібним і щасливим!