Паньків Людмила, вчитель Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Білозерської міської ради Донецької області

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Україна для мене, як і для мільйонів моїх співвітчизників, – приклад сильної країни. Міцна, як скеля, ніжна і добра, як матуся, тепла як сонечко. Ці порівняння можна продовжувати без краю. І всі вони про мою неньку-Батьківщину, мою рідну Україну. Сильна країна – це сильні люди, незламні, як кремінь, готові до боротьби за незалежність і свободу.

Сильна країна – це історія, яку треба пам’ятати, щоб не повторювати помилок .Сильна країна – це  рідна мова, яка, наче ланцюжок, пов’язує сотні міст, містечок та селищ у міцний вузол волі, правди та любові.

Україна є прикладом для інших країн, бо її міць вражає, її любов – переповнює серця, її готовність  до боротьби заворожує наших друзів з інших держав та змушує тремтіти наших ворогів, її традиції – в нас, її нащадках.

І я – маленька частинка могутньої держави. Це вже велика  відповідальність, бо в жилах моїх не просто кров, а вогонь, що палає ненавістю до ворогів та безмежною любов’ю до співвітчизників.

Мої предки – сильні духом і загартовані тілом козаки, які мечами відвойовували свободу. Мої наставники  - Тарас Шевченко і Григорій Сковорода, Іван Франко і Леся Українка, які, наче зірочки на небі, сяють кришталевими діамантами слів у душі кожного і в мирний час, і в час пекельної темряви, навіяної війною.

Воїни світла боронять кожний міліметр нашої держави, і ми маємо докласти зусиль, щоб допомогти їм вибороти Перемогу. Саме так , з великої літери, адже кожна крапля крові, пролита за Україну, лежить величезним каменем горя на серцях матерів, жінок , дітей…

Заради неї, осяйної, жаданої ПЕРЕМОГИ, вимоленої на колінах кожним українцем, варто забути про свій стан, положення в суспільстві, примхи та забаганки і покласти до ніг неньки-України найдорожче – віру.

Що можу зробити я заради перемоги? На перший погляд - зовсім нічого , крихітку, у порівнянні з воїнами, які віддають життя.

Але коли ми об’єднуємось, є результат, що вражає. І не хвалитися хочеться власним внеском, а пишатися тими, хто повірив у тебе і доєднався, щоб разом наблизити Перемогу.

Маленькі янголята, які виконують пісні, малюють картини, майструють неймовірні поробки – ось ким маємо пишатися, бо вони роблять надможливе заради свого світлого майбутнього, заради життя дідусів, батьків, братів.

І коли опускаються руки і втрачається відчуття сенсу життя, погляд на дитячу допомогу воїнам дає поштовх розправити крила і йти вперед. Перемога України – це перемога всього світу над осередком зла. Віра українців – це та рушійна сила, яка покроково наближає нас до світлого дня, коли засяє щаслива посмішка на обличчі святої неньки-України і відкриється  шлях до нових звершень!