Мельник Іванна, 14 років, учениця 9-б класу ліцею Дашівської селищної ради, смт. Дашів, Вінницька обл.

Вчителька, що надихнула на написання - Мельник Наталя Василівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Не зупинити полум’я , що жарить.

Ракети гатять знову й знов.

А ворог все про перемогу марить.

Вже знищив скільки забудов.

А Путін у диявольській подобі

Все гострить пазурі свої,

Печатку смерті має він на лобі

І мріє стерти Україну із лиця землі.

Але не знає ворог, що ми сильні.

Ми свято вірим в ЗСУ!

Російські люди божевільні,

В очах в них повно хаосу й страху.

А українці - щирі патріоти!

Готові боронитись до кінця!

Вам нашу волю не зламати.

Доки у грудях стукотять у нас серця

Широкомасштабне вторгнення росії в Україну сповнює мене огидою. Жодна з країн не може зупинити ката, що прийшов забрати черговий шмат землі та окропити кров’ю. Уявляю, як він здивовано спостерігає за щоденними поразками своїх воїнів та люто виє від люті.

Він прийшов за легкою здобиччю, а отримав бій на смерть.

Люди просять миру, але що ж для них він означає? Для мене - це той стан дійсності, де немає місця для сліз, болю, відчаю, смерті, порожнечі. Коли піднімаючи очі вверх, ми бачимо чисте небо і щиро посміхаємось сонцю, а не жахаємось сірих хмар від вибухів ракет. Все ж таки зараз для кожного українця Мир - це світ, де не існує такого поняття як росія.

Сьогодні багато міст плаче від ракет, які зруйнували будівлі, повбивали мирних людей, учора очистили усю Харківщину від кровожадібної російської нечисті, які навіть книги російські в цей регіон понавозили. Кляті вбивці! А скільки полонених українців знаходиться у пазурах цього звіра...

Визволений з полону Михайло Діанов розповідає, як витримав усі випробування та вижив. Страшні речі коїлись в Оленівці, не було води та їжі, полонених били та принижували. Герой повернувся з численними пораненнями, але сповнений віри та патріотизму. Саме віра та любов до Батьківщини допомогли йому вижити, давали сили витримати перебування поруч з російськими нелюдами.

Вони думали, що нас легко перемогти і взяти в кільце, але помилилися. Ми захищали землі люто і завзято здавна, адже в чоловічих жилах тече кров міцних козаків, що поклали життя заради України.

Юлія Паєвська з позивним «Тайра» - парамедик з Маріуполя, жінка витягала з-під завалених будівель людей, рятувала дітей та військових. Фізична витривалість та віра в сили ЗСУ допомогли їй витримати полон та повернутися до звичного життя. Кати принижували та морили голодом, говорили неправду та сміялися в обличчя. Але вона не вірила їм. Тайра була впевнена, що одного дня повернеться додому та зможе обійняти рідних і знову бути корисною своїй країні.

Хоробра Тайро, ти всесильна!

Пережила полон і повернулась.

На війні була ти дуже пильна.

Із ворогами навіть не спіткнулась.

Ти не боялась, не кричала.

Молилась, вірила та знала.

Гострі кути усі минала.

В душі, ти звісно, не прощала.

Ти говорила правду їм в лице.

В щоденнник зараз олівцем.

Про це напишеш дзвінко.

А перемога прийде стрімко!

Багато ще можна розповідати про наших ГЕРОЇВ. Всім вам доземний уклін за вашу мужність, відвагу, відданість, наш захист.

Моя родина щоденно підтримує ЗСУ. Ми з мамою ходимо плести маскувальні сітки та ліпити вареники для бійців.

Неймовірно бути причетною та допомагати країні в цей важкий період. Я вважаю: кожен має внести свій вклад у перемогу. Безмежно радію, коли кладу кишенькові гроші на донати для ЗСУ, разом до Перемоги. Я твердо переконана, що справедливість восторжествує і перемога буде наша. Ми вибудуємо сильну й успішну державу.

Слава Україні! Героям слава!