Гаєвська Анастасія, 10 клас, Покалівський ліцей Овруцької міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гримашевич Ольга Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Перші дні повномасштабного вторгнення закарбувалися в моїй пам'яті назавжди. Це був холодний ранок, я прокинулася і почула від своїх рідних те, чого я і всі боялися найбільше, але до останнього сподівалися, що цього не станеться. Моє серце сповнилося страхом, відчаєм і гнівом. Здавалося, що світ розсипається на частини. Перші звуки сирен, новини про бомбардування - усе це накопичувалося на мене болем і нерозумінням. Війна змінила життя кожного з нас і занурила країну в хаос, але водночас пробудила надзвичайну єдність та силу.

Пройшло вже більше тисячі днів, і я розумію, що війна змінила мене до глибини душі. Колись мої цінності здавалися мені чіткими, але не настільки глибокими, як зараз.

Те, що раніше здавалося звичайним : безпека, свобода, можливість планувати майбутнє - тепер стало найважливішим. Я навчилася цінувати кожен момент із рідними, кожну розмову та кожну хвилину нашого життя. Війна навчила мене терпінню, стійкості та безмежної віри в перемогу. Ця війна показала мені, наскільки люди сильні та здатні долати неймовірні труднощі. Найбільший для мене урок - це бути відповідальною. Я розумію, що кожен із нас має зробити свій внесок у цю боротьбу.

Під час війни, яка триває вже майже три роки, знайшлися люди, які стали для мене героями. Це люди, які, не зважаючи на всі прикрощі, організовували допомогу для військових і організовують по цей день.

Але найбільшими героями для мене стали самі захисники, серед яких є і мій тато. Коли почалася повномасштабна війна, він, не вагаючись, пішов обороняти свою рідну Україну. Я дуже пишаюся ним та його сміливістю і мужністю, але водночас дуже переживаю за його життя. Кожна розмова з моїм татом під час його коротких відпусток додавали мені сил і віри в те, що справедливість переможе.

Страх став найбільшим супутником перших місяців війни.

Кожен день був наповнений невизначеністю. Але з часом я навчилася долати цей страх. мені допомагали нові хобі, які стали для мене способом втекти від реальності та знайти спокій у хаосі читання нових книг, спілкування з рідними та друзями - усе це допомогло мені залишатися позитивною та зберігати віру в краще.

Я мрію про мирну і вільну Україну, яка відродиться ще сильнішою після війни. Я бачу нашу країну незалежною, процвітаючою та об'єднаною.

Хочу бачити, як ми всі разом відбудовуємо міста, школи, лікарні, як люди повертаються додому з - за кордону, щоб будувати нове життя. Я вірю, що мій внесок у відбудову України стане частиною цієї великої справи. Для мене голуб асоціюється з війною та миром, адже він є символом нашої надії, несе в собі чистоту, спокій та нагадує про нові починання. Війна показала, що люди сильні, коли єдині. Усі 1000 днів люди підтримують один одного, допомагають переселенцям, передають гроші, речі для тих, хто потребує допомоги.

У цьому єднанні ми довели, що ми, українці, незламні.

Ці 1000 днів змінили кожного з нас. Ми пройшли через біль, втрати та страх, але залишаємося сильними, бо нас об'єднує віра в перемогу і в мирне майбутнє. Разом ми здатні подолати будь-які труднощі, і коли настане день нашої Перемоги, ми зможемо з гордістю сказати, що не зламалися. Мир обов'язково настане, бо ми його заслужили боротьбою, стійкістю та єдністю.