Денисова Анастасія, 11 клас, Кам’янець-Подільський ліцей "Славутинка" Хмельницької обласної ради, м. Кам’янець-Подільський

Вчитель, що надихнув на написання есе — Гораш Тетяна Олександрівна

“1000 днів війни. Мій шлях”

У нашому столітті війна є чомусь звичною річчю, хоча насправді — це машина для вбивств і хаосу, яка, на жаль, створена людством.

Ми звикли до конкуренції, що є цілком нормальним явищем, яке стимулює ріст. Проте, забуваючи про силу балансу, не усвідомлюємо й наслідків, які випливають із конфліктів, особливо на міжнародному рівні.

Сказати, що ця війна змінила всіх українців — це нічого не сказати. Особисто я відчула чимало болючих трансформацій у власні 16 років. Пам’ятаю, як учора, ту першу сирену, що змусила моє серце завмерти від страху.

Рівень тривоги був нечуваний, особливо знаючи, що мій батько й брат є військовими, на яких лягає незрівнянний тягар відповідальності та загрози.

Уже на 2 місяці війни в мене виявили стресовий розлад, який плавно переріс у депресію. Моє життя й до війни не було ідеальним: у моєї мами був біполярний психоз, який став причиною її відсутності в моєму дитинстві, як повноцінного опікуна.

Мені довелося перебрати всі її обов’язки під час навчання в школі. Звісно, я не була одна, у мене був і є батько, який піклується про мене, але, на жаль, минулого літа моєї матері не стало. Це стало нищівним ударом, який мені досі важко переживати.

Війна змусила моїх знайомих покинути рідні домівки, а деякі люди на цьому наживались, піднімаючи ціни на житло. Ця війна відкрила нам очі на те, що існування зовнішнього ворога не завжди є настільки руйнівною силою, як внутрішнього.

Зараз мій батько продовжує служити Україні разом із братом, проте сила, яку вони вкладають у кожний день захисту, є незрівнянною.

Мені важко усвідомити, що саме вони проживають, коли днем за днем їм надсилають повідомлення: «У нас 200» чи «У нас 300».

Війна забрала в нас численну кількість побратимів і здоров’я, яке ми мали б використати для розвитку нашої держави. У наш час це не просто військова й територіальна війна, а й інформаційна, що створює чималий тиск на кожного з нас.

Якщо ми не можемо допомогти, стаючи в стрій з нашими військовими в бою, то можемо хоча б підтримувати їх у тилу й працювати над тим, щоб наші воїни були забезпечені всім необхідним.

Мир не за горами, я вірю в нашу Перемогу. Слава Україні!