Глущук Каріна, 9 клас, Гутянський ліцей Заболоттівської громади

Вчитель, що надихнув на написання — Левонюк Наталія Арсенівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року в Україну прийшла дуже страшна звістка – війна… І в цей час в душі людей поселились страх, сум та тривога. Все в один момент змінилось, стало незвичним та сірим. Люди боялися спати, їхати в поїздки, адже не знали, чи зможуть повернутися до своєї домівки.

А ще війна змінила плани усіх людей в Україні! Багато хто розпрощався та покинув свою рідну Батьківщину, а багато хто пішов захищати її. Кожен розумів, що потрібно рятувати своє життя та рідних.

Мені з перших днів війни також було дуже страшно, адже ми живемо у віддаленому селі на кордоні з Білорусією. І всі очікували чогось страшного, боялись не проснутись на другий день.

Хоча в нас бойових дій не було, але село швидко поповнилось прикордонниками, військовими, бойовою технікою, що також наганяло страх… Боязко було читати та слухати новини про нашу багатостраждальну Україну.

Нам незвично було чути сигнал повітряної тривоги, і ми її трохи боялись. Коли я вперше спустилась у підвал, то, навіть, не знала, як правильно поводитись там, адже ніколи не була в подібних приміщеннях. Холод, бетонні стіни та пісок змінював мій настрій. Але я в цей час думала про те, що десь падають ракети, помирають люди і нам не має бути тяжко в укритті.

Важко вчитися, адже уроки перериваються через повітряні тривоги, нерозказані теми вчителями…Але ми до цього дуже звикли… Ми звикли до тривог, до поганих звісток та новин. Але ми не можемо з цим змиритись, тому наші люди продовжують мужньо боротись.

Дуже боляче чути про кожну сумну звістку, про загибель солдат, мирних людей та дітей, які ні в чому не винні.

Війна більше згуртувала людей, ми почали допомагати один одному, військовим. Наші мами постійно готують, печуть хліб та відправляють допомогу на Схід, туди, де люди цього потребують найбільше.

Ми віримо, що війна зовсім скоро закінчиться! Знову будемо мирно навчатися і жити щасливо у нашій країні. А ще зможемо будувати плани на майбутнє. Для цього нам залишилося трошки почекати. І наша Україна стане процвітати, і ми будемо гордитись нашими Героями, які відстояли честь Батьківщини.