В перший день війни я їхав на роботу і почув вибухи в Новій Каховці. Ми зі свого правого берега  побачили спалахи на лівому. На роботу не поїхали, бо об'явили, що на нас напала Росія.

Моїй сім'ї довелося зіткнутися з гуманітарною катастрофою, нестачею їжі, води, медикаментів. Нас наче б то кинули – це найбільше шокувало. Ми вісім місяців були в окупації. Діти і онуки звідси виїхали, слава Богу. 

Ми не евакуйовувались, тут дочекалися приходу своїх військ. Ми були вдома до кінця.

Тепер з рідними не бачимося - тільки по телефону.

Я хотів би бачити майбутнє світле, чисте і добре, правдиве, не таке, як до війни, і не таке, як у війну.