Мені 33 роки. Я проживала в селі Велика Білозерка. Виїхала 25-го числа, як все почалося, через Василівку. Батьки зараз там, в окупації, тому що у нас старенька бабуся невиїзна. 

Зараз я проживаю в місті Запоріжжі. Спочатку ми поїхали до Львова - там дідусь проживає. Місяць там посиділи і повернулися до Запоріжжя. З батьками зв'язок маємо, через вайбер, так і спілкуємося.

Велика Білозерка в окупації. Там поряд - Енергодар і ряд інших сіл,  де вже проживають тільки військові. Вони людей не чіпають. Воду нам не відключали, світло також. Продукти в магазині є. Мама каже, що їх не чіпають.

Ми в Запоріжжі проживаємо, то недалеко був приліт – знайому нашу вбило. Діти дуже лякаються. 

Ми живемо в такій зоні, що недалеко літало. Зараз вже більш-менш тихіше, дякуючи нашим захисникам.

Нам здається, що вже ніколи не доберемося до рідних, не побачимося. Сподіваємося на краще, а там - хто його знає, як буде.