Мені 70 років. Ми з чоловіком жили у Краматорську.

Вранці 24 лютого я була на кухні й почула, як щось вибухнуло. Увімкнула телевізор і дізналася, що росія напала на Україну.

Ми дуже боялися обстрілів. Мені здавалося, ніби снаряди розривалися прямо біля будинку. Хоча насправді вибухи лунали не поблизу, просто було так гучно.

Я не спала ночами, сильно нервувала. Схудла на п’ять кілограмів.

Ми виїхали після влучання ракети в залізничний вокзал. Тоді вже стало страшно залишатися, тож ми автобусом приїхали до племінника у Запоріжжя.

Вдома ми залишили кішку. Вона стара, їй потрібний спеціальний корм. Ми періодично привозимо його, каші для неї варимо, а сусід годує її. Нещодавно на тиждень їздили в Краматорськ. Взяли зимові речі. Надовго не залишаємося, бо тільки чуємо вибухи – одразу тиск підіймається.

Сподіваємося, що війна скоро закінчиться. Росіяни зіпсували нам старість. Ми хотіли посидіти вдома, з кішечкою погратися, собачку завести, а тепер – живемо в страху.