Як Ви розумієте слово «війна»? Війна - це ...?
Війна – це розруха, біда.
Вам доводилося бачити воєнні дії на власні очі?
Так, своїми очима доводилося. Ми з однорічною дитиною чули вибухи снарядів і бачили воєнні дії.
Про що ви говорили з рідними, сусідами під час активних бойових дій?
Звичайно ж, усі хотіли, щоб все припинилося. По-перше, ми не могли нічого зробити правильно, по-друге, була дуже маленька дитина. Ми просто виїхали в центр країни, де не було воєнних дій.
У вас був переїзд?
Так-так, у нас був переїзд.
У 2014 році?
Так.
Пам’ятаєте, як цей переїзд стався?
Коли почали літати вертольоти над містом, ми почали збирати сумки. У нас у сумках все було: документи – усе найголовніше. Ми тримали їх біля входу.
Що з пережитого досвіду війни вам запам’яталося найбільше?
Пам’ятаємо танки в Маріуполі й обстріл зверху. Слава Богу, що ми не жили в центрі тих подій, наприклад, на Східному, де стріляли. Ми зрозуміли, що це буде небезпечне місце.
Ви повернулися до Маріуполя?
Так, ми живемо в Маріуполі. З одного боку, ми повернулися, а з іншого, – розуміємо, що живемо на пороховій бочці. Те ж саме, що і раніше.
Які зміни принесла війна у ваше життя?
Зміни – це страх. Ніколи такого страху не було.
А чи відчуваєте ви себе зараз у безпеці?
Ні.
Що б вам допомогло зараз відчувати себе в безпеці?
Навіть не знаю. Напевно, це — єдність, як було раніше.
Відсутність військового конфлікту допомогло б?
Так, звичайно, я з вами згодна
Що таке для вас щастя?
Щастя? Немає війни, здорові діти, в усіх все добре.
Ви мрієте про щось?
Найголовніше – я мрію, щоб моя дитина була здорова, щоб моя сім’я була щаслива. Ось моє щастя. І все.
Чи змінилося ваше ставлення до життя через війну?
Так. Крім щастя своєї сім’ї ти хочеш, щоб був мир: не вибухали бомби, не було воєн.
Чого ви навчилися, поки долали всі ці складнощі, про які зараз розповідали?
Згуртованості в сім’ї, ми по-іншому почали один до одного ставитися.