Бурич Ілона, 10 клас, Вовченський ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання есе - Пухир Алла Михайлівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Ранок 24 лютого 2022 рік- день, який закарбувався в пам’яті кожного жителя України. Це був найгірший день в історії нашої держави. За 1000 днів наша Україна зазнала великих втрат. Проте кожен чоловік, кожна жінка, кожна дитина нашої країни пройшли складний шлях. Кожен з нас боровся, захищав, допомагав, робив все можливе заради світлого майбутнього наших наступних поколінь.

Я також хочу поділитися своєю історією. Розумію, що людям, які справді бачили й чули все, є набагато більше чим поділитися, але все-таки.

Мій ранок розпочався як завжди. Я встала о 7 годині та почала збиратися в школу, але в одну мить все змінилося. Досі згадую свої емоції коли дізналася про Повномасштабне вторгнення. Спочатку було важко повірити.  Потім за декілька хвилин почав відчуватися страх. Панічний страх за долю себе, рідних та країни. Наступна була паніка: у будинку всі сиділи мовчки, всі думали: чи справді таке можливе? Відходити від такої новини ми почали за декілька годин і зрозуміли, потрібно боротися! Ми згуртувалися і почали готуватися до найгіршого. Наступні дні проходили ще важче через невідомість. Врешті-решт нам вдалось зібратися духом і вирішили - ми будемо робити все, щоб допомогти! Чоловіки стали на захист, жінки допомагали з їжею.

Почали збір всього необхідного для військових, також допомагали людям, які залишилися без нічого, робили збір коштів, які йшли на допомогу нашим захисникам і захисницям нашої держави.

З часом ми адаптувалися до умов війни, звісно, було дуже важко. Весь час були роздуми про майбутнє, переживання. Особливо відчувалося все, коли була повітряна тривога. Все почало змішуватися. Я зрозуміла, що потрібно ставати сильнішою. Почала більше допомагати чим могла, вирішила забути всі погані думки. Також, не можу, не згадати, які зміни відбулися. Одні з них це внутрішні.

На власному прикладі я зрозуміла, що війна зробила мене сильнішою, витривалішою, відважною, я перестала боятися змін, стала менше вразливою до поганих новин, зрозуміла, як потрібно боротися з морально важкими ситуаціями.

Також навчилася показувати свою турботу та переживання, почала більше цінувати близьких мені людей, та і загальному, всіх людей, адже розуміла, що кожне життя є важливим. Я навчилася віддавати свою повагу іншим, усвідомила наскільки важливими є люди, які стали на захист наших життів ціною своїх. Мене ці люди навчили дуже багато, я вдячна всім захисникам і захисницям, які віддали своє життя і продовжують це робити заради нашого спокою.

Ці люди герої! Всі вони заслуговують на нашу підтримку, любов, турботу, допомогу, а найголовніше- ми маємо завжди згадувати та пам’ятати про них.

Війна зробила мене сильнішою, навчила цінувати кожен момент. Я вдячна нашим захисникам, які віддали життя за нашу свободу. Ми обов’язково переможемо і відбудуємо нашу країну. Також хочу додати, що всі ми які проходимо це важкий тернистий шлях ми проходимо його заради перемоги заради розквіту нашої Батьківщини. Разом ми сила! Я мрію про краще майбутнє для України! Слава Україні!