Кривицька Кіра, 10 клас, Запорізький академічний ліцей №23

Вчитель, що надихнув на написання есе - Тимошенко Оксана Григорівна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Я ніколи не думала, що моя життя зміниться так швидко. Те, що сталося, було страшним і незрозумілим, але в той же час я зрозуміла, як важлива допомога, підтримка і єдність у важкі часи. Кожен день я приходила додому після школи, відчуваючи спокій та безпеку. Мій дім був місцем, де я почувалася в теплі й надії. Але одної ночі, як у страшному сні, усе змінилося. Вибух. Потужний, оглушливий вибух, і раптово наш будинок більше не був тим, чим був до того.

Ми залишилися без даху над головою, без дому, в якому виросли. Це було страшно і незрозуміло. Ти просто не можеш повірити, що те, що ти любиш, більше не існує.

Ми з родиною були в паніці, не знали, куди йти і що робити далі. Але через кілька годин, коли шок почав трішки проходити, я побачила, як навколо з’являються люди. Спершу я не розуміла, що відбувається, але потім побачила, як вони приносять їжу, воду, одяг, навіть допомагають нам знайти тимчасове місце для ночівлі. Багато з них не знали нас, але вони були готові допомогти. Це були просто добрі люди, які захотіли зробити все можливе, аби полегшити наш біль. Я ніколи не думала, що звичайна допомога може так сильно змінити ставлення до життя. Відчуття того, що ти не сам, що люди готові допомогти навіть без прохання, стало для мене справжнім відкриттям.

Я зрозуміла, як важливо бути разом у важкі моменти, як важливо підтримувати один одного. Це стало для мене великим уроком. Я думаю, що саме тоді я зрозуміла, чому так важливо мати мир і підтримку.

Війна, це не тільки руйнування і страждання. Вона показує, як важливо єднатися і допомагати один одному, навіть у найскладніші моменти. Кожен день, коли я бачила, як люди приходять до нас і до інших, я починала вірити, що все можна подолати, якщо ми будемо разом. Ця подія змінила мене. Я стала розуміти, що справжній мир,  це не просто відсутність війни, а коли ми підтримуємо один одного. Це те, що важливо. Не гроші, не речі, а те, як ми ставимося до тих, хто поряд з нами.

Кожен вчинок допомоги, це маленька частинка миру, яку ми можемо створити разом. Якщо ми будемо допомагати один одному, якщо будемо разом, тоді справжній мир стане можливим.

З того часу я не можу забути ті моменти, коли люди безкоштовно і від серця допомагали нам. Це було як промінь світла в темряві, як надія, яка допомогла встати після падіння. Я вірю, що так, як ми допомагаємо один одному, так і можемо створити світ, де мир буде головним. Все починається з нас, і я знаю, що, якщо ми будемо разом, нам вдасться пройти через будь-які труднощі.