Родина Інни на початку війни вижила тільки завдяки допомозі людей та фондів

Ми мешкаємо в селищі Билбасівка Слов’янського району на Донеччині. У мене є чоловік і двоє неповнолітніх дітей. Мені 34 роки.

24 лютого ми лежали в ліжку і почули, як почались голосні обстріли. Ми не розуміли, що відбувається. Ніяких думок про війну навіть не було. Ми поїхали на роботу і вже через годину повернулись, тому що всім сказали, що почалась війна. У першу ніч ми одягнені лягали спати - думали, що потрібно буде в підвал спускатись.

Ми всі були перелякані тоді, тому що не думали, що це станеться знов - у 2014 році тут також були вибухи.

Ми залишились без роботи. Чоловік працював на будівництві, все звернулось, господарі виїхали. Я з декрету так і не вийшла. У нас було двоє малих дітей і жодних доходів. За три місяці ми витратили всі заощадження і залишились сам на сам з війною. Ми щиро вдячні тим людям, які не відвернулись, і Фондам, які надавали гуманітарну допомогу. Ми змогли на це прожити і щось виростити на городі.

Ми вже втомились від війни, від постійного страху за безпеку дітей, від того, щоб спати в кімнаті між двома стінами. Швидше б уже це все закінчилось.