Світлана Олександрівна з болем розповідає, що половини її села вже немає. Через бойові дії в Інженерному зруйновано багато будинків, люди стараються виїхати у безпечне місце, бо виживати там дуже складно. Дома залишилися рідні, героїня дуже переживає, що з ними немає зв’язку. Жінка надіється, що до закінчення війни її хата уціліє й вона зможе повернутися додому.