Ми виїхали в перший же день, коли почалися обстріли. Я проживала на Салтівці - там страшне почало робитися з самого ранку. Трудно було виїхати з Харкова, бо дуже багато машин виїжджало. Взагалі дурдом відбувався. Ми з міста виїжджали дві з половиною години. Впродовж шести годин дісталися до іншого міста, де зараз перебуваємо, хоча по кілометражу їхати дві години.

Дуже багато черг зараз у місцевому ЦНАПі. Я приходила о сьомій ранку, і натовп був такий, що неможливо було взяти заяву. 

Це, мабуть, проблеми влади місцевої. У Харкові все було врегульовано: кожен отримував номерок і чекав чергу, а тут по-іншому. Тут проблематично роботу знайти, я зараз не працюю.

Хотілося б вірити, що найближчим часом війна закінчиться. Віримо, що наші ЗСУ звільнять всі окуповані території. Потім все потрібно буде відновити. Будуть повертатися люди з-за кордону до своїх родин, будемо будувати міста, підіймати економіку і гарно жити, аби тільки швидше  закінчилася війна.