Коли для вас почалася війна?
Війна розпочалася 26 травня 2014 року. У той день стріляли в Донецьку. Я займалася за своїм родом діяльності митним оформленням, і ось у той час, 26 числа, я була в Донецьку, на митниці, на оформленні вантажів.
Ми були в аеропорту, слава Богу, тільки виїхали за Спартак, за міст. І ось ці вибухи! Як ми залишилися живі – це дякувати Богу.
А саме вдома, де все почалося, той день став другим днем народження – 29 серпня 2014 року. Ми були з дітьми на майданчику. І ще було зі мною близько 12 сімей. Почали лягати «Гради», нас із дітьми накрили собою наші чоловіки, на щастя, ніхто не постраждав, але будинки були розбиті.
І тоді 30 числа ми виїхали до Дніпропетровської області.
Тобто ви бачили все?
Звичайно, бачили. Батьки сиділи вдома разом з дітьми, у підвалах. А ми на роботі без води та світла з акумуляторами працювали.
У мене є дві сестри, і вони народили діток. Одного – у квітні, йому було три місяці, а другого – у червні, йому було півтора місяця. І ми змогли з усіма дітьми виїхати. Моєму старшому синові тоді було п’ять років.
Ми зняли будиночок у селищі під Дніпропетровськом, відремонтували й жили там шістнадцять осіб у двох кімнатах! Там я знайшла роботу, трохи підробляла й сестрам допомагала.
У однієї чоловік поїхав на «Коксохім», тому що не можна було залишити це виробництво, власне, як і мій чоловік. Один із чоловіків сестер залишився з нами. Півтора року називав нас з сестрами його дружинами.
Повертатися додому збираєтеся після війни? Чи ви вже повернулися?
Ми вже повернулися, наприкінці 2015 року, тому що вдома робота, а там жити у двох кімнатках нам всім нереально.
Старша сестра з дітьми переїхала ближче до Димитрового, зараз це Мирноград. Ми переїхали в Родинське. Одна із сестер так і залишилася з родиною в Дніпрі, тому що вони бояться, адже вони в Авдіївці живуть. А ми повернулися до себе додому. Відновили, нам трохи допомогли з ремонтом. Дах, вікна замінили. Допомагали і Червоний Хрест, і «Людина в біді».
Загострилося тут у 2017 році знову – і виїжджали ми на два тижні, тому що я була вагітна. До війни дуже довго лікувалася, щоб з’явилася перша дитина. А ось ми додому повернулися і вийшла друга!
Які зміни принесла війна у ваше життя? Як вона вплинула на ваш повсякденний побут?
По-перше, ми раніше багато планували, багато збирали й хотіли купити і житло. Дитина старша пішла до першого класу 18 грудня в Дніпропетровську, тому що все думали, що повернемося. І в школі випускного не було.
У мене машина була в кредиті, нас зараз смикали виплачувати, а ми не платили, тому що перебивалися в той час. Я там підробляла, чоловік тут був, ще треба за послуги платити. Батьки хворіли, у тата мого інсульт трапився, мама теж із проблемами з головою. Бабусю, якій 92 роки, носили в підвал, із підвалу. Потім просто заклали вікна в будинку піском, тому що бабусі було вже погано, та й самі батьки без світла, води й газу.
Нам довелося повернутися додому. Трохи тихіше стало – і додому приїхали.
Ви отримували якусь гуманітарну допомогу?
Так! Ми коли переїхали в Родинське, отримували з Фонду Ріната Ахметова. У період вагітності нам теж ці набори давали.
Добре теж виходило в Родинському. Звільняли Авдіївку 26 липня, а 28 у мене народилася племінниця. Мій рідний брат [із дружиною], у той день виїжджали, ледве виїхали, довелося робити кесарів розтин, страшно було. І ось як вони приїхали в Родинське – Фонд допомагав. Видавали каші, суміші, дитяче харчування, і нам теж. І батькам видавали ці товари, продукти.
.png "Імена")
