Під час бомбардувань наш будинок прийшов в аварійний стан. Минулого року моїй внучці як сироті дали квартиру, вона навчається в Харкові, а я проживаю в її житлі.

До війни було нормально, я була молодшою, здоров'я було нормальне, жили нормально. Під час військових дій було дуже страшно, і ми не знали, куди подітися. І в погребі ховалися, і вікна матрацами забивали.

Бомбили сильно. Сидиш, а скла деренчать, люстри хитаються. Так само було і в школі. Було таке, що внучка пішла в школу, начебто немає бомбардування, але відразу ж дзвонять і кажуть швидко забирати, тому що бомблять.

Будинок довелося кинути, його розікрали. Зараз торгую на ринку. Все, що було нажито за всі роки, втратила. Пенсія маленька, багато грошей йде на ліки, вся в боргах.

Хочеться все забути, особливо коли ведеш дитину зі школи, а вони сильно бомблять. Дитина сідає навпочіпки і закривається руками. Дуже страшно, але не за себе, а за дітей.

Ми отримували продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. Це була дуже хороша допомога, тому що в той час ми могли дозволити собі тільки хліб. Якби не Фонд, ми б не вижили. Ми дуже вдячні.

Ми йшли зі школи, сильно бомбили. Дитина присідала і закривалась руками

Мрію, щоб закінчилася війна і діти були здорові, от і все.