До війни я 28 років працювала на заводі, а тепер на пенсії. Донька працює, онук навчається в Києві.
Коли почали стріляти, vи сильно перелякалися. Снаряди летіли через наші будинки, було "весело". Досі стріляють, не часто, але буває.
У перший день ми виходили на вулицю і дивилися, як летіли снаряди. У нас будинки не були зруйновані, як на Стаханівській, але в город падали величезні снаряди.
Хотілося б все забути, щоб настало мирне життя.
.png "Імена")
