Вперше ми з дітьми тікали від війни у 2014-му, коли декілька разів потрапили під обстріли артилерії. Тоді обидва сини пережили сильний стрес і захворіли на астму. Ми переїхали в неокупований Українськ і почали там будувати своє життя.

 І от – знову довелось бігти від обстрілів і окупантів… Зараз ми живемо на Дніпропетровщині в селі, тільки так діти почуваються у безпеці. А у мене – сама пустота в душі. Зовсім не відчуваю життя.

Ми вже вдруге вимушені тікати від обстрілів і окупантів