Коли розпочалася війна, я не могла собі навіть уявити, що у 21 столітті таке можливе. І це наші сусіди! Ми вирішили виїхати, піддавшись загальній паніці. Чоловік і батьки чоловіка наполягли на евакуації, хоча думку про це було дуже складно прийняти. Нас вивезли абсолютно сторонні люди. Знайшлося місце у машині.
Поїхали у Київську область. Там було житло, і ми вже знали, де зупинимось. Тепер ми живемо і тут, і там. Чоловік тут, а донька навчається в Києві. Війна нам принесла ось таке роз'єднання родини.
У мене складається враження, що це буде столітня війна. Але я все ж хочу бачити своє майбутнє у мирній державі. Залишитися тут, вдома. Нікуди не їхати і не тікати.
