Початок війни я проспала. Мене розбудили, сказали, що почалася війна, я попросила дати мені ще трохи поспати. 24 лютого у Маріуполі було тихше, ніж у Києві.
Ми прожили три тижні без світла і електрики. Я жила в родині мого чоловіка, вони зробили все, щоб було якнайлегше. 15 чи 16 березня, з третьої спроби, ми виїхали на Василівку і Бердянськ. Хоч тоді був зелений коридор, але обстріли не вщухали. І це при тому, коли якась організація оголошує зелений коридор, вона має гарантувати його безпеку. Я особисто не бачила трупів, мені пощастило.
Найважчим було почати жити заново, коли ми виїхали. Вразив суспільний резонанс, підтримка українців.
Що до кінця війни – не даю собі марних надій, бо вони швидко розбиваються, довіряю висновкам Генерального штабу ЗСУ.
З моїх знайомих з Маріуполя роботу не знайшов практично ніхто.
